Робота мрії ака справа життя: міфи про ідеальну кар’єру

Оберіть собі роботу до душі і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті — так радив Конфуцій і так прийнято вважати у сучасному світі. Люди, які займаються “справою життя” вважаються найщасливішими за замовчуванням. А ті, хто працює не за покликом душі, а за необхідністю — або бездушні кар’єристи, або страждальці без сенсу життя. Але чи правда все настільки чорно-біле? У цій статті порозмірковуємо над нюансами та розвінчаємо кілька міфів.

Люби те що робиш. Роби те що любиш

Hа своїй сторінці на Facebook я часто пишу про кар’єру, самореалізацію, РДУГ, аутизм, нейрорізноманіття, штучний інтелект, психологію та коучинг, психологічні аспекти фільмів та багато іншого. Підписуйтесь, щоб бути в курсі.

Підписатись

МІФ №1. Зроблю своє хобі роботою і буде мені щастя

Безумовно є відсоток людей, які займаються улюбленою справою. Або ті що зробили своє хобі роботою. Перше що спадає на думку, це різні творчі професії – фотогораф, художник, чи співак. Але робота це робота і тут не вийде працювати коли є наснага. Тому часто доводиться малювати картину, умовно кажучи, “через силу”. Бо з’являються дедлайни, вимоги замовників, бюрократія, рутина і т.д. І ні про яку спонтанну творчість та роботу в кайф мова вже не йде. Ще й хобі втрачене, бо елемент примусовості псує все задоволення від вільного захоплення.

Ба більше, люди які займаються улюбленою справою не застраховані від вигоряння. І навіть мають підвищені ризики. Бо дуже важко тримати баланс між роботою та відпочинком та зупинитись коли “робиш те що любиш”. Згадайте відомих акторів, співаків та навіть інстаграм блогерів, які регулярно опиняються в лікарні з виснаженням та вигорянням. А це люди які дійсно люблять свою роботу.

Відомий співак Джастін Бібер страждав від вигоряння. Коли йому було 25 років, він скасував частину свого туру Purpose через емоційне та фізичне виснаження, заявивши, що потребує часу для себе, щоб подолати вигоряння. Інші знаменитості, які мали проблеми з вигорянням: Бейонсе, Леді Гага, Сандра Баллок, Адель.

МІФ №2. Я ж не можу постійно пробувати щось нове і міняти роботу кожні півроку. Треба зрештою щось обрати

Цю фразу найчастіше можна почути від людей, які відчувають що комусь щось винні. Батькам, диплому, соціуму. Але іронічно саме ці люди не мали можливості сісти і подумати що вони дійсно хочуть і самостійно обрати собі роботу чи кар’єру. Тому чим більше пробувати, тим чіткіше вимальовуватиметься бачення кар’єри яку ви дійсно хочете і яка зробить вас щасливим.

А деякі люди втомлюються постійно робити одне й те саме і вони навіть втрачають продуктивність та вигоряють якщо нічого не міняють. Зміна кар’єри та професійного напрямку дає їм відчуття свіжості і заряд мотивації. Вони навіть досягають більше успіхів у новій сфері, ніж якби вони залишились на попередній роботі, яка вже встигла набриднути за довчий час.

МІФ №3. Мені треба мати справу життя інакше я буду нещасний на робочому місці роблячи щодня те що не люблю.

По-перше, робити те що не люблю і робити те до чого я ставлюсь нейтрально це два різні поняття. І першого реально уникнути обравши друге. У кожної людини свої впордобання і якщо вам не подобається вигляд крові ніхто не змушує вас працювати хірургом.

По-друге, робота це не лише самі завдання які ми виконуємо, це ще й колектив, робоче місце, графік, темп, та багато інших факторів, які ми часто не усівдомлюємо, але які відіграють важливу роль у задоволенні від роботи.

Наприклад, “токсичний колектив”, де всі пліткують, ображають, знецінюють та зневажають одне на одного — зіпсує враження навіть від найулюбленішої роботи. Так само як необхтдність витрачати 2 години на дорогу до офісу, або штрафи за запізнення погіршують якість життя інколи навіть більше ніж найнудніші робочі обов’язки. Разом з тим, дружній колектив, гнучкий графік та можливість працювати неподалік від дому підвищують рівень задоволеності життям, якими б ненависними не були робочі обов’язки.

МІФ №4. Потрібно мати одну роботу і любити її тоді я краще зможу розвиватись професійно та робити кар’єру ніж постійно змінюючи напрямки

З одного боку — так, кар’єрне зростання стрімкіше в одній сфері коли є фокус та чітке розуміння, куди має привести кар’єрна драбина. Проте не всім це підходить. Є люди, які з дитинства знають, що хочуть випікати хліб або вести судові засідання і щасливі це робити все життя. Разом з тим, є такі хто цього не знає, або навіть свідомо не хочуть все життя присвятити лише одній сфері чи діяльності. І в цьому немає нічого поганого.

Життя занадто коротке, щоб обмежувати себе певною сферою і затискати себе в рамки, які вам не підходять. Якщо людина за життя пробує багато різних професій, то вона має багато особистісних якостей, які знадобляться на будь-якій роботі. Наприклад, здатність швидко вчитися, допитливість, широкий кругозір, адаптивність, та багато інших якостей, які з’являються в результаті різнопланового життєвого та професійного досвіду. І роботодавці це цінують.

МІФ №5. Мені вже № років, вже пізно опановувати нову професію

Деякі професії вимагають багатьох років навчання та практики перш ніж мати змогу працювати. Наприклад, лікарі чи юристи. Їм потрібно від 5 років навчання у ВНЗ, потім ще кілька років практики. Або професії, прив’язані до зовнішності, наприклад, модель чи актор, де кар’єру часто починають ще у молодому або навіть дитячому віці.

Проте більшість професій менш вимогливі в плані часу на їх опанування та критеріїв входу. Наприклад, тестувальник програмного забезпечення або графічний дизайнер. Щоб стати тестувальником, достатньо пройти курси протягом 3–6 місяців, і можна отримати перші гроші вже через пів року після початку навчання.

Багато людей опановують по кілька професій за життя, і відомі навіть приклади, коли люди і в 50 років міняли професію та ставали художниками чи підприємцями. Наприклад, відомий американський письменник Френк МакКорт, автор бестселера “Angela’s Ashes”, опублікував свій перший роман у 66 років. Тому змінювати професію — ніколи не пізно, якщо є бажання та мотивація.

Інколи апетит приходить під час їжі

Якщо довго сидіти і чекати роботи мрії, то можна залишитись без засобів для існування. Тому інколи доводиться погодитись на першу ліпшу роботу, щоб не померти з голоду. І може так статися, що людина в процесі виконання своїх обов’язків зрозуміє, що ось саме ця робота їй подобається і саме цією справою вона ладна займатись якщо не все життя, то принаймні найближчим часом. А якби вона не прийняла цю пропозицію, то могла б і надалі роками чекати на свою ідеальну кар’єру.

А може я взагалі не хочу працювати?

Не у всіх людей є вроджене прагнення до кар’єри та професійної самореалізації. І це теж нормально. Всі люди різні, мають різні цінності та різні цілі у житті. Звісно, не кожен може дозволити собі покинути роботу та насолоджуватися богемним життям. Проте саме усвідомлення своїх бажань та прагнень це вже перший крок до більшого задоволення від життя та необхідних змін.

Робота це просто робота

Головний висновок — нема однієї правильної відповіді на питання який професійний напрямок обрати і чи варто прагнути до пошуку “тої самої” діяльності, яка стане справою життя. Кожен вирішує для себе що йому важливо. І кожне рішення буде правильне.

Найважливіше це почути власний голос і власні бажання і зробити вибір базуючись на них, а не на тому що вам каже зовнішнє оточення чи дитячі переконання. Відчепитись від себе і почати розглядати роботу як новий цікавий досвід, а не рокове рішення яке здатне занапастити життя. Зрештою, робота це лише одна зі сфер життя, і не варто переоцінювати її значення.

Не кожна професія має бути “справою життя”, адже важливими є також баланс між роботою та відпочинком, комфортні умови праці, дружній колектив і можливість змінювати напрямки, якщо виникає таке бажання. Головне — слухати себе, не боятися експериментів і не дозволяти стереотипам визначати ваш вибір.

Якщо вам потрібна допомога психолога у пошуках роботи чи проблемах вигорання, записуйтесь до мене на психологічну консультацію або коуч сесію.